Випробування війною: шлях родини з Запоріжжя до Надвірної

Як страх перед загрозою змусив прийняти рішення

"Ми ніколи не планували виїжджати з рідного міста. Та коли 10 квітня обстріляли вокзал у Краматорську, я зрозуміла: якщо, не дай Боже, щось станеться із запорізьким вокзалом, тоді зовсім не зможемо вибратися..." — так починається історія пані Катерини, мами двох донечок із Запоріжжя.

Сім’я довго не наважувалася покидати домівку, сподіваючись, що війна ось-ось закінчиться. Але небезпека зростала, і вони зрозуміли, що треба діяти. Знайомі-волонтери розповіли про можливість евакуації до Чехії. Вони зібрали речі, сіли в автобус і готувалися до нового життя. Але долю змінив один телефонний дзвінок…

Зупинка в Красній: перший прихисток

Коли родина вже була готова їхати за кордон, їм зателефонувала хрещена мама старшої доньки Насті:
"Навіщо вам відразу їхати так далеко? Привезіть дітей до мене, побудете тут, заспокоїтеся, а далі вирішите".

Так вони опинилися в селі Красна Надвірнянського району. Спочатку жили у хрещеної, але згодом вона виїхала за кордон, залишивши їм будинок. Це був новий досвід, але люди навколо ставилися з розумінням.

Згодом зовсім незнайомі люди, які перебували за кордоном, запропонували родині свій порожній будинок. Вони зробили там невеликий ремонт і залишилися на рік.

Дорослі адаптуються, діти надихають

Попри нові умови, родина поступово почала облаштовувати своє життя. Чоловік знайшов роботу, а пані Катерина почала займатися волонтерством, знайомлячись із іншими переселенцями.

У родині дві донечки:
🔹 Анастасія, 9 років – має інвалідність, але захоплюється малюванням. Вона почала відвідувати художню школу в Надвірній.
🔹 Ксенія, 7 років – з дитинства займається танцями. Переїхавши до Надвірної, вона знову повернулася до занять.

Нова домівка – Надвірна

Згодом сім’я зрозуміла, що сільське життя надто відрізняється від міського, і вирішила переїхати до Надвірної.

"Ми звикли до певного ритму життя, і Надвірна стала для нас ідеальним компромісом: тут є робота, більше гуртків для дітей і простіше організувати побут", — розповідає пані Катерина.

Родина винайняла житло, дівчатка пішли до місцевої школи та змогли продовжити займатися творчістю.

Підтримка Карітас-Надвірна

Перебуваючи в Красній, пані Катерина вперше дізналася про Карітас-Надвірна, коли подала заявку на святковий подарунок для дітей до Дня святого Миколая.

"Нам видали цілу купу всього: ковдру, теплий одяг, солодощі… Я тоді плакала від радості. Діти стрибали й обіймали один одного – це було справжнє диво."

Згодом сім’я зрозуміла, що підтримка Карітасу – це не лише гуманітарна допомога. Тут можна отримати юридичні консультації, психологічну підтримку, а також можливості для розвитку дітей.

Настя долучилася до арт-терапії та гуртка робототехніки, а Ксенія — до танцювальних студій. Окрім цього, у медичному центрі «Лічниця святого Шарбеля», що працює при Карітасі, пані Катерина змогла пройти медичне обстеження.

Мрії про майбутнє

Попри адаптацію в новому місці, Катерина не припиняє слідкувати за новинами із Запоріжжя.

"Ми розуміємо, що може минути багато часу, перш ніж повернення стане можливим. Але ми віримо, що Україна відродиться, і ми знову будемо вдома. А поки що – вдячні людям, які нас прихистили, та Карітасу, який став для нас справжньою опорою."

Ця історія – одна з багатьох, де доброта та підтримка допомогли людям не тільки знайти безпечне місце, а й повернути віру в майбутнє.